Більше сотні соціальних педагогів, психологів і вчителів освітніх закладів Волинської області стали слухачами семінару-презентації «Стоп кібербулінг! Як захистити дітей і підлітків в інтернеті», що відбувся 8 грудня у форматі онлайн.
Для збільшення натисніть на зображенні
Захід організував Волинський прес-клуб у партнерстві з Управлінням освіти і науки Волинської ОДА у межах Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA у Волинській області та Міжнародної акції «16 днів проти насильства».
На зустрічі йшлося, зокрема, про те, які види кібербулінгу найбільш поширені в Україні, як виявити ознаки інтернет-цькування неповнолітніх і як діяти педагогам, психологам, якщо вони дізналися про таку ситуацію. Також учасники зустрічі мали можливість побачити перші в Україні анімаційні ролики проти кібербулінгу, створені національною Кампанією проти кібербулінгу на основі реальних історій українських школярів і школярок.
Як зазначила Ксенія Шиманська, директорка правозахисного департаменту Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA, українське законодавство поки що не окреслило поняття кібербулінгу, тож експертне середовище послуговується визначенням науковців. Сьогодні під кібербулінгом розуміють знущання, приниження, агресивні нападки, які здійснює людина за допомогою різних гаджетів, або використанням інтернету чи іншої цифрової технології з тією метою, щоб інша людина (чи люди) відчула страждання. Такі дії мають бути не одноразовими (наприклад, одна смс), а повторюваними.
Ксенія Шиманська
«Особливість кібербулінгу полягає в тому, що все відбувається в цифровому просторі. Однак, якщо немає гаджетів і виходу в інтернет, кібербулінг теж можливий. Одним із найпопулярніших видів є відзняті відео, які потім діти викладають у соцмережі, або чати. Такі відео можуть бути не лише про дітей, а й педагогів», – наголосила правозахисниця і додала, що однією зі сторін булінгу чи кібербулінгу як його різновиду може бути будь-хто, хто залучений до освітнього процесу, але іншою, згідно законодавства, обов’язково – дитина.
«Кібербулінг охоплює не лише стіни навчального закладу, він іде з нами і з дому, і додому, і гуляє з нами. Це означає, що сховатися від нього неможливо. Якщо ти в якомусь приміщенні зачиниш двері, то кривдник залишається за ними, а якщо ти в ситуації кібербулінгу, то позбутися кривдника складно, бо він може дістати в іншому чаті, може виключити з якогось чату», – зазначила Ксенія Шиманська.
Вона розповіла також про особливості кібербулінгу, його види, перше в Україні комплексне дослідження, проведене Кампанією проти кібербулінгу, запропонувала алгоритм дій для свідків кібербулінгу, наголосила на інформаційній гігієні. «Жодна людина не має контролю над тим, що відбувається в мережі – ані над тією інформацією, яку вона викладає, ані над тим, що щодо неї можуть вчиняти інші люди. Тому важливо знати інструменти, які допоможуть захиститися». Це - ігнорування (якщо вважаєте загрозу несерйозною), але краще – блокування, скарга (провайдеру чи адміністратору соцмережі), видалення неприємної інформації, включення в процес реагування на кібербулінг і батьків.
«Цькування в онлайні є, ймовірно, однією із тих причин, яка чи не найпоширеніша в провокуванні підліткової смертності через суїцид. Але держава досі ігнорує статистичну оцінку проблеми», - зауважила експертка.
Як реагувати на кібербулінг?
Ксенія Шиманська переконана, що варто запитувати в дітей – тоді вони швидше включатимуться в процес і створюватимуть безпечний простір у школі, ділитимуться власним досвідом.
Другий важливий крок – це законодавче закріплення поняття кібербулінгу.
Третій крок – звернутися у відповідні організації – Українську Гельсінську спілку з прав людини, на «гарячу лінію» Ла Страда, в поліцію, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Освітнього омбудсмана.
Усі контакти, а також анімовані ролики про кібербулінг і результати дослідження розміщені на сайті Кампанії проти кібербулінгу - https://cyber.bullyingstop.org.ua